Новини

Друк

У ці світлі травневі ми вкотре дякуємо їм за їхню відвагу і уроки мужності.

Сьогодні у Токмаку в живих залишилося лише 7 учасників Великої Вітчизняної війни, які воювали на фронті і зробили свій внесок у перемогу над нацизмом.

У день святкування Великої Перемоги, 9 травня, міський голова Токмака Ігор Котелевський разом з військовим комісаром Вадимом Вітером привітали ветеранів і вручили їм  знаки народної поваги «75 років перемоги над нацизмом».

Відзнаки отримали: 

Ігор Страхов (переживши  блокаду Ленінграда, воював на фронті)

Марія Мічуріна (учасниця битв за Москву, на Орловсько-Курській дузі)

Олександра Ручко (після звільнення з німецького рабства  у 1944 році, воювала на Третьому Українському фронті)

 

Михайло Попов (був серед тих, хто став живим щитом на підступах до Москви, потрапив в оточення, а потім – в партизанський загін. З 1944 року воював на Другому Білоруському фронті)

Учасник Другої світової війни Павло Якимович, в 1945 році - учасник боїв за звільнення Порт-Артур, що був окупований японськими військами.

Медалями також нагороджені токмачанки Клара Бай та  Єлизавета Плетень.

- Не вистачить слів, щоб висловити нашу повагу і вдячність ветеранам. Випробування, що  випали на їх долю, здаються непосильними. Але вони все витримали, захистили нашу рідну землю. Без таких людей, як наші ветерани, не було б цього великого свята. А, може, не було б і нікого з нас, - зазначив міський голова Токмака Ігор Котелевський.

При зустрічі ветерани ділилися своїми спогадами та сімейними новинами, а їхні очі були наповнені щастям, відчуттям того, що їх поважають і не забувають.

 

Пресслужба виконкому Токмацької міської ради

Друк

Пам’ятаємо та цінуємо подвиг всіх Героїв, які полягли за мирне та щасливе майбутнє кожного з нас...

Ювілейний, 75-й День Перемоги пройшов із дотриманням усіх карантинних заходів і без ветеранів. Тим не менш, традиційне покладання квітів відбулось.

Сьогодні, 9 травня, міський голова Ігор Котелевський, секретар Токмацької міської ради Олександр Чуб, військовий комісар Вадим Вітер та депутат міськради Валерій Шаповал поклали квіти до пам’ятного знаку та Вічного вогню Книги пам’яті, братської могили у сквері ім. Павла Левчука, де поховані розвідники, які віддали життя у боротьбі за наше рідне місто Токмак та пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам.

Друк

З нагоди Дня пам’яті та примирення у Токмаку поклали квіти

8 травня Токмаччнина, як і вся Україна та світ, вшановує День пам’яті та примирення - символ перемоги над нацизмом. Саме в цей день, 75 років  тому, нацистська Німеччина оголосила про капітуляцію у Другій світовій війні.

У зв’язку із карантином м. Токмак, як загалом й уся Україні, цьогоріч утримається від проведення масових заходів. Під час вшанувань необхідно дотримуватися необхідних обмежень. Сьогодні міський голова Ігор Котелевський та секретар Токмацької міської ради Олександр Чуб відвідали військово-братський меморіальний комплекс поблизу с. Благодатне. Хвилиною мовчання вони вшанували пам'ять тих, хто захищав  нашу рідну країну від німецько-фашистських загарбників та тих, хто загинув на полі бою, визволяючи наш регіон.

Також у цей день міський голова Ігор Котелевський поклав квіти до братської могили партизан і жертв фашизму, що знаходиться у міському парку колишнього  заводу ім. Кірова.

 

Пресслужба виконкому Токмацької міської ради   

Друк

Звернення Президента з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Дорогі українці!

Сьогодні Україна відзначає 9 Травня – День перемоги над нацизмом.

Ми ніколи не забудемо страшну ціну цієї перемоги. За різними даними, це щонайменше 50 мільйонів жертв, з яких понад вісім мільйонів – загиблі та закатовані українці.

Пам’ятаючи всі жахи того періоду, ми не робимо з війни культу. І цей важливий день – не рекламна кампанія, не змагання гасел, не помпезний конкурс танців на кістках. Бо для вшанування подвигу кожного, хто наближав перемогу, головне не гучність, а щирість. І наша перемога у кожного в серці.

Сьогодні ветеранів Другої світової залишилося вкрай мало.

І дуже шкода, що ми згадуємо про них здебільшого в ці травневі дні. Хоча повинні дякувати їм щодня. Вони віддали війні свою молодість для того, щоб молодість була у нас.

Понад сім мільйонів українців у складі Антигітлерівської коаліції протидіяли нацизму як на рідній землі, так і на різних континентах планети.

Без сумніву, людський подвиг не має паспорта. Але внесок українців у перемогу над нацизмом – величезний. І сьогодні ніхто не може приватизувати перемогу. Говорити, що вона могла статися й без українців. Ми не повинні цього забувати, соромитися та дарувати комусь подвиги своїх українських героїв.

Тому сьогодні ми з гордістю згадаємо імена, якими Україна може й повинна пишатися.

Це Іван Кожедуб. Тричі Герой Радянського Союзу, найкращий льотчик Другої світової, який збив понад 60 ворожих літаків.

Це Ніколас Орешко. Кавалер Медалі Пошани та «Пурпурового серця» – найвищих військових нагород США. Його у Білому домі особисто нагородив Президент Гаррі Трумен.

Це Євдокія Завалій – перша і єдина жінка – командир взводу морської піхоти, що брала участь у боях за Керч та Севастополь.

Це Олена Вітер, що врятувала десятки єврейських дітей у Голокост і стала першою українкою, що отримала титул Праведника народів світу.

Це кримський татарин Амет-Хан Султан, який знищив 30 німецьких літаків, отримав дві Золоті Зірки Героя Радянського Союзу, а в часи депортації кримських татар не зрікся свого народу та боровся за його права.

Це Тетяна Маркус. Підпільниця, яка в часи окупації Києва у 21 рік знищила кілька десятків нацистських солдат і офіцерів та була удостоєна звання Герой України.

Це працівники Харківського конструкторського бюро, які створили легендарний Т-34. Та Ігор Побірченко, який на цьому танку першим розбив браму концтабору Аушвіц.

Це академік Олександр Богомолець, чия система збору та переливання крові врятувала життя сотням тисяч поранених бійців.

Це поетеса Олена Теліга, страчена нацистами в Бабиному Яру.

Василь Курка, що у 16 років став снайпером та загалом знищив 179 ворогів.

Марія Щербаченко, яка винесла з поля бою 112 поранених.

Алекс Дяченко, іменем якого названий есмінець ВМС США.

Уродженець Сумщини Олексій Берест, що встановлював прапор СРСР над рейхстагом.

Та виходець з родини українських лемків Майкл Стренк, що встановлював прапор США на Іодзімі.

Ці та ще сотні тисяч імен сьогодні надихають сучасне покоління українських захисників. Своєю відвагою, жертовністю та головною істиною: «Українці обов’язково переможуть».

Дорогі громадяни!

75 років тому ми здобули перемогу над нацизмом. Знадобилося ще 46 років, щоб ми здобули незалежну Українську державу. І сьогодні вже шостий рік поспіль ми її захищаємо.

Це все сторінки нашої історії, які гуртують і роблять нас сильнішими. Сьогодні з вірою в нашу мету я оголошую про проект меморіальних символів. У межах нього ми хочемо встановити в Україні чотири дзвони. Вчора я був на Луганщині, біля першого селища, де у 42-му році почалося звільнення України. І там буде встановлено перший дзвін – Дзвін Пам’яті.

Сьогодні я на Закарпатті, поруч із місцем, де завершилося вигнання загарбників. Тут буде встановлено Дзвін Перемоги.

Ми віримо і зробимо все, щоб обов’язково настав день, коли буде встановлено ще два дзвони: Дзвін Миру в Донецьку та Дзвін Єдності – у Сімферополі.

І в мить, коли в Україні настане мир і ми повернемо своїх людей та свою землю, чотири дзвони одночасно сповістять про цю знакову подію в історії України.

І кожний їхній удар закарбує у нашій свідомості: «Пам’ятаймо, що єдність – це запорука нашого миру та нашої перемоги».

З 9 Травня! З Днем Перемоги!