Друк

1) Плотницкий і Захарченко не залишають спроб «впихнути» окуповані території

до складу РФ, вимовляючи кожен раз самі абсурдні на цей рахунок заяви.

«Глава Луганской Народной Республики И.Плотницкий, находящийся с визитом в Крыму, выступил с заявлением по поводу дальнейшей судьбы ЛНР. Текст заявления распространила пресс-служба Главы «ЛНР».  Игорь Венедиктович заверил, – ни о каком возврате республики в состав Украины речь не идет, а единственным дальнейшим вектором развития ЛНР является возвращение в

состав России.

«Луганская Народная Республика состоялась! На сегодняшний день это самостоятельное и независимое государство». //antimaydan.info

КОМЕНТАР: отже, 18.01.2016, у своїй спільній заяві на території окупованого Криму ватажки «ДНР» та «ЛНР» висловили надію, що «республіки» вже в 2017 році будуть інтегровані з Росією.

Водночас, та сама Росія дає зрозуміти «керівникам» «ДНР» та «ЛНР», що для Кремля вони відпрацьований матеріал, і в якості серйозних кандидатур їх більше не сприймають. На цей факт вказав глава Меджлісу кримськотатарського народу Р.Чубаров, прокоментувавши приїзд бойовиків в окупований Крим. Як з'ясувалося, Плотницкий і Захарченко разом зі своїми сепаратистами приїхали на півострів не на запрошення офіційних чиновників РФ, а на запрошення російської громади Криму, що свідчить про те, що Москва вже відверто дистанціюється від бойовиків.

«І Плотницкий, і Захарченко - відпрацьований для Росії матеріал. На території РФ з ними за руку вже не будуть вітатися, але їх поки що тримають як маріонеток для виконання жахливих витівок Кремля», - додав Чубаров. //ua.censor.net.ua

Він також звернув увагу, що ватажкам ані від РФ, ані від окупаційної влади не було запрошень приїхати до Криму. Бойовиків запросила російська громада Криму. Вона, як відомо, стала провідником «російської весни в Криму».

Разом з тим, С.Грабовський, голова ради ВО «Союз учасників миротворчих операцій», журналіст, у своєму блозі зазначає, що Захарченко та Плотницкий не управляють «рєспубліками» на Донбасі. Імена ватажків терористів «ДНР» і «ЛНР» не мають абсолютно ніякого значення, адже керує там виключно Кремль і його вояки.

«Захарченко і Плотницький з самого початку окупації Донбасу не є ключовими гравцями на території так званої «Новоросії», - написав Грабовський. Він зазначає, що головна мета Кремля на Донбасі: «підтримка нестабільної ситуації в регіоні з метою ослаблення України ... Цю мету вони виконують військовим методом, завдяки створеним на окупованій українській території двом армійським корпусам. Власне, цими армійськими корпусами і вичерпується так звана влада «ДНР» і «ЛНР». Поміняють завтра Плотницького на Захарченко, з'явиться якась інша фігура - немає абсолютно ніякого значення. Значення має лише структура, яка створена і сформована на території окупованих регіонів». //24tv.ua

Він також зазначив, що через це «що хочуть або не хочуть «ДНР» і «ЛНР» нікого не хвилює ... Все вирішує Росія. Зверніть увагу навіть на нумерацію: є «Перший» і «Другий» армійські корпуси. Чому б не зробити «Перший корпус» «ЛНР» «і» Перший корпус «ДНР», наприклад? Це пояснюється тим, що для Кремля не має значення, як вони там розділені. А те, що терористи дозволяють собі різні висловлювання ... я вас прошу: вони всього лише фасад. Вони – ширма, за якою ховається основна сила і загроза для України (російські збройні формування)» //24tv.ua

На сьогоднішній день ресурсів для ведення незалежної політики в Захарченка та Плотницького немає. «Більш того, як тільки один з таких ватажків виходить з-під контролю Кремля, або ж просто перестає бути для нього цікавим - його знищують (як це сталося з Моторолою й іншими так званими незалежними махновцями)», - резюмував блогер.//24tv.ua

Також нагадаємо, нещодавно, 12.12.2016, глава зовнішньополітичного відомства РФ С.Лавров заявив про те, що окремі райони Донецької і Луганської областей, які захоплені терористами «ДНР» та «ЛНР» є територіями України, в майбутньому будуть «реінтегровані до складу Української держави». Путінський рупор також зазначив, що ОРДЛО – це Україна, проте Росія має вплив, як політичний, так і економічний, на терористичні організації «ДНР» та «ЛНР». //kordon.com.ua

Тоді ж він також заявив, що Росія нібито виступає за те, щоб «законні права» «жителів» «ДНР» і «ЛНР» дотримувалися відповідно до українського законодавства, а Росія, в свою чергу, приборкає терористів.

Самі терористи були в шоці від таких заяв, адже С.Лавров фактично чітко заявив, що Росія використовує маріонеток «ЛДНР» тільки для того, щоб зруйнувати Україну, а ніхто ніколи не буде приєднувати ОРДЛО до Росії. Про це сепаратисти можуть навіть не мріяти…

***

Знання історії України і Росії ватажка «ДНР» Захарченка «вражають»… Чергова параноя сепаратиста…

«В Крымском федеральном университете имени В.И.Вернадского в городе Симферополь, 19.01.2016, состоялся Форум славянского единства «С Россией навеки», на котором присутствовал Глава «ДНР» А. Захарченко.

«Крым никогда не принадлежал Украине. Он был временно передан. А Донбасс уже не принадлежит. Лучше вообще признать сразу всю территорию Украины частью России и тогда ни у кого никаких проблем не будет» - заявил глава журналистам //antimaydan.info

КОМЕНТАР: ще у лютому 2016 року Міністерство інформаційної політики України презентувало спеціальний посібник для журналістів. У посібнику розвінчуються 30 основних міфів – інформаційних викривлень про Крим, зокрема щодо історії, економіки, настроїв жителів півострова, а також кримських татар та анексії.

Зазначимо деякі з них, які прямо або опосередковано озвучені у «красномовній» промові ватажка «ДНР» і наведемо контраргументи, що використані у згаданому посібнику.

Отже, перший міф, «Крим — це «споконвічно російська земля» - «споконвічно російська «означає» така, яка споконвіку «належить» росіянам». Однак, це не так. Історія Криму налічує майже три тисячі років — від появи в IX столітті до нашої ери першого відомого нам по імені етносу — кіммерійців. А Росія встановила свій суверенітет над Кримом лише в 1783 році — після Кучук-Кайнарджийского мирного договору. При цьому етнічною більшістю росіяни в Криму — згідно з даними російських же переписів — стали лише в 1917 році. Виходить, що «російським» півострів став на початку ХХ століття, а російський період в етнічній історії Криму — це лише 3,5% від всієї її протяжності.

Другий міф - «Крим завжди належав Росії» - всупереч поширеній Кремлем думці, походи руських князів на Херсонес (найвідоміший з яких — похід Володимира Великого) не привели до підпорядкування Криму Росії. Точно так само, незважаючи на помилкові карти у шкільних підручниках, Керченський півострів ніколи не входив до складу Тмутараканського князівства, а тому — не був частиною Русі. Вперше під контроль Росії Крим потрапив в 1783 році після ліквідації Катериною II Кримського ханства і анексії її території. У складі Російської імперії півострів перебував до 1920 року з перервою в 1918-1919 рр. на німецьку і англо-французьку окупації. До складу радянської Росії Крим увійшов в 1920 році і був там до 1954 року, знову ж таки — з перервою на нацистську окупацію в 1941-1944 рр. Тому, якщо закрити очі на ці «прогалини», то номінальне підпорядкування Криму Росії тривало лише 170 років.

Третій міф, передача «Криму Україні — незаконна, це «подарунок» Хрущова» - По-перше, ніякого єдиновладдя М.Хрущова в 1954 році не було, а передача Криму — це колегіальне рішення радянської верхівки. Керував радянським урядом Г.Маленков — ідейний сталініст і противник Хрущова, він організовував фактичну передачу влади, а підписи на документах ставив формальний глава Радянського Союзу — глава Президії Верховної ради СРСР К.Ворошилов. По-друге, незважаючи на реальні правові колізії, які мали місце при передачі Криму, всі вони були вичерпані при: а) внесенні в 1954 році змін до чинної Конституції СРСР 1936 року і конституції РРФСР і УРСР 1937 рр.; б) складанні за Леоніда Брежнєва в 1978 році нових конституцій України та Росії. У всіх цих документах, які мали вищу юридичну силу, Крим (та м.Севастополь) позначалися як складові частини УРСР.

Четвертий міф – «у 1991 році Крим дістався Україні випадково» - на той момент вже майже сорок років столицею для Криму був Київ, а не Москва, так що ніхто нікого нікуди не передавав. На референдумі 1 грудня 1991 року 54% кримчан висловилися на підтримку незалежності України. І, нарешті, з 1991 по 1997 рр. між Києвом і Москвою був укладений ряд міждержавних угод (включаючи сумнозвісний Будапештський меморандум і Великий договір про дружбу, співробітництво і партнерство), в яких обидві сторони визнавали територіальну цілісність і непорушність кордонів партнера. Так, що Росія після 1991 року неодноразово підтверджувала український суверенітет над Кримом.

П’ятий міф – «Якби півострів не «перейшов до Росії», його б чекала доля Донбасу» - Крим не міг би стати Донбасом тому, що без Криму не було б Донбасу. Загін Ігоря Стрєлкова-Гіркіна, який захопив Слов'янськ і почав бойові дії на Донбасі, їхав на схід України з території півострова. Не було б Криму — не було б і «ДНР» з «ЛНР».

Шостий міф – «Захід легко закриє очі на анексію Криму» - цього не станеться, тому що будь-який силовий переділ кордонів обнуляє ідею територіальної недоторканності. Визнання нового статусу Криму ризикує «розморозити» велике число «заморожених» конфліктів і територіальних домагань по всьому світу.

Сьомий міф – «Долю Криму визначають кримчани» - доля Криму залежить не від кримчан. Всі процеси під час «кримської весни» почалися лише після того, як російські військовослужбовці захопили Раду міністрів і парламент півострова. Лише після цього кримські чиновники підтримали ідею анексії, на вулицях з'явилися козаки, а на дорогах — «блокпости». Саме Кремль виступив в ролі тієї сили, що здійснила зміну громадянства півострова — і роль самих кримчан в цьому процесі була глибоко вторинною. І точно так само будь-які рішення про долю Криму будуть залежати від центральної російської влади. Якщо вона під тиском обставин вирішить повернутися до розгляду статусу Криму — то ніякі місцеві рухи цього процесу перешкодити не зможуть.

Тепер щодо «Донбасс уже не принадлежит»… Ні! Донбас – це Україна.

На жаль, завдячуючи таким як Захарченко і Плотницький, в Україні з’явилися ОРДЛО – окуповані райони Донецької та Луганської областей…

В українському Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій до візиту лідерів угруповань «ЛНР» і «ДНР» І.Плотницького й О.Захарченка до Криму поставилися «зі здоровою часткою іронії». Відповідаючи на питання, навіщо Плотницькому й Захарченку потрібні такі візити, Г.Тука, заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій України, відповів, що лідери угруповань «ЛНР» і «ДНР» «шукають собі запасні аеродроми». Він нагадав, що І.Плотницький і О.Захарченко оголошені в розшук, і мета української сторони – заарештувати лідерів угруповань «ЛНР» і «ДНР».

«Майбутнє в них одне – за гратами. Там вони будуть і продовжувати свій форум: у прогулянковому дворику раз на день, на 30 хвилин, і ніхто не буде заперечувати... Не ми, так росіяни їх ліквідують, виходу немає», – додав Г.Тука. //ua.krymr.com

І до слова, раніше з'явилася інформація про те, що в Кремлі готується план по ліквідації Плотницького і Захарченка…

 

2) Офіційна Москва знову «включила дурака»: «Киев пытается увильнуть от выполнения Минских соглашений, Москва надеется, что страны-гаранты обратят на это внимание, заявил глава МИД РФ С,Лавров, по итогам переговоров с главой МИД Венгрии Петером Сиярто 23.01.2017: «Надеемся, что те страны Евросоюза, которые выступают гарантами Минских договоренностей, а их наряду с Россией и Украиной подписали, как вы знаете, Германия и Франция, в Париже и Берлине обратят внимание на это неподобающее заявление президента (Украины Петра) Порошенко, который пытается увильнуть от своих обязательств» //rg.ru

КОМЕНТАР: отже, нагадаємо, що у лютому 2015 року у Мінську після переговорів у «нормандському форматі» був підписаний документ «Комплекс заходів, спрямований на імплементацію Мінських домовленостей». Документ підписали учасники Тристоронньої Контактної групи. Президенти Франції, України, Росії та канцлер Німеччини також прийняли декларацію про підтримку комплексу заходів щодо виконання «Мінських угод». Той факт, що росіяни та їхні сателіти до останнього намагалися зірвати підписання документу – вельми красномовний: для РФ цей документ точно не був бажаним. Як відомо, зрештою – після додаткових перемовин у вузькому колі - документ підписали. Схоже, європейським лідерам довелося ще раз пояснити Путіну, що винним у зриві вважатимуть особисто його. Тоді, ж всі сторони, включаючи українську, публічно стверджували, що задоволені домовленостями. Адже ті включають повне припинення вогню, відведення важкого озброєння (за 16 днів), обмін заручниками (за три тижні).

16.12.2015 Президент України П.О.Порошенко заявив, що Україна очікує продовження санкцій проти Російської Федерації. Прес-секретар Глави держави С.Цеголко: «Порошенко: ми очікуємо продовження санкцій проти Росії, яка не виконує Мінськ», - процитував він слова Президента України на спільному брифінгу з президентом Європейської Ради Дональдом Туском і президентом Єврокомісії Жаном-Клодом Юнкером у Брюсселі. //twitter.com

Україна готова впроваджувати свою частину зобов’язань у рамках Мінських угод, однак не за рахунок українських інтересів. Про це Президент України П.О.Порошенко заявив і у жовтні 2016 року за результатами зустрічі з генсеком НАТО Й.Столтенбергом. «Україна й далі залишається абсолютно відданою Мінським угодам і готова впроваджувати свою частину зобов’язань, але не за рахунок українських інтересів», - наголосив тоді П.О.Порошенко. Тоді ж він підкреслив, що Україна наполягає на негайному впроваджені всього пакету безпеки, включаючи комплексне перемир’я, повний доступ моніторингової місії ОБСЄ до всієї окупованої території, складів з боєприпасами тощо. //pravda.com.ua

Втім, Росія продовжувала порушувати Мінські домовленості і нав’язувати Україні сценарій розвитку подій суто зі своїми інтересами. При цьому наполягаючи, що першими мають бути вирішені політичні питання, які зазначені в Мінських угодах, а потім безпекові…  Але кожен раз після таких заяв, отримувала чергову порцію санкцій…

Попри усі потуги путінських посіпак, у керівництва Європейського Союзу є чітке усвідомлення того, що саме Росія не дотримується своїх зобов'язань у рамках Мінських угод. Про це ще влітку 2016 року заявив посол ЄС в України Ян Томбінський. За словами Томбінського, останні директиви від європейських інституцій, направлені на адресу представництва ЄС в Україні, свідчать про те, що в Євросоюзі є чітке усвідомлення того, що Росія «не виконує Мінські домовленості… Мінські домовленості мають особливу логіку. Перша частина стосується середовища безпеки, гуманітарного доступу до території, після цього – політичні зобов’язання, і потім – відновлення Україною контролю над власною територією і кордоном. Тож з цієї логіки зрозуміло, що в першу чергу враховується безпека, це передумова інших кроків. Так, а наразі ми щодня маємо змогу пересвідчитися, що ця передумова відсутня. //eurointegration.com.ua

П.О.Порошенко 22.01.2017 під час виступу з нагоди дня Соборності України вкотре зазначив: «Відновлення територіальної цілісності та суверенітету України є, безумовно, нашим головним пріоритетомМи дотримуємося Мінських угод, хоч якби важко нам це давалося, - що і дозволило нашій дипломатії виграти нелегку боротьбу за продовження санкцій від всього світу: Євросоюзу, Сполучених Штатів Америки, Канади, Японії, Австралії проти агресора – Російської Федерації. Але, наголошую, при цьому ми не поступилися жодною принциповою позицією. Більше того, в нелегкому діалозі переконали наших західних союзників в тому, що будь-яким крокам з політичного врегулювання має передувати очевидний і беззаперечний прогрес у безпекових питаннях: стале припинення вогню, вивід російських окупаційних військ та техніки, роззброєння бойовиків, контроль над окремими ділянками українсько-російського кордону, - спочатку з боку ОБСЄ, а потім безпосередньо і наших славних прикордонників. До вирішення цих проблем на порядку денному не стоять і не стоятимуть політичні питання, в тому числі це стосується і змін до Конституції». //president.gov.ua

І це пряма відповідь путінському рупору на його неодноразову цинічну брехню щодо нібито невиконання Україною Мінських угод…

***

Репертуар путінського рупора незмінний, все намагається перекласти відповідальність «з хворої голови на здорову», фактично повторюючи те саме, що нещодавно проголосив путінський блазень Д.Пєсков. Ну, тільки іншими словами…

С.Лавров, глава МИД РФ: «Киев продолжает вооруженные провокации в Донбассе» //ria.ru

КОМЕНТАР:  Росія знову намагається перекласти провину на Україну за конфлікт, який вона розв'язала на Донбасі і продовжує розпалювати. Тільки заяви С.Лаврова, як гру поганого актора, ніхто вже не сприймає.

У місії США при ОБСЄ зазначили: «Росія відмовляється брати на себе відповідальність за початок конфлікту в Україні й продовжує брехати про свою роль у бойових діях». //unian.ua

В.Портніков, публіцист, журналіст: «Головним у російських доказах про необхідність скасувати санкції проти неї було пояснення, що Росія у війні на Донбасі участі не бере, впливу на місцевих бойовиків не має... Відповідей на питання, звідки тоді на Донбасі російська зброя і російські військові, які керують діями бандитів і «добровольців» із сусідньої країни, як правило, не було.Коли у Москві побачили, що ця система доказів нікого не переконує, перейшли до нових спроб. Тепер питання щодо російської участі в конфлікті вже не було головним. Головним стало звинувачення України в тому, що саме вона не виконує Мінські угоди. Але її ніхто за це не карає. Тому – для того, щоб сторони конфлікту були в рівних умовах – потрібно скасувати санкції проти Росії. А Мінські угоди, звичайно ж, продовжити. Без санкцій Кремль вони більш ніж влаштовують. Цей фокус у Москви теж не пройшов. І ось, у новому році, прес-секретар російського президента повертається до старої риторики – «ми тут взагалі ні до чого». Але це – стара риторика для нової американської адміністрації. І зовсім не випадково замість згадки про угруповання «ДНР» і «ЛНР» з’являється термін «хлопці з Донбасу», нібито запозичений зі старих добрих вестернів. Це щоб американцям зрозуміліше було. Це те, що Володимир Путін скаже Дональду Трампу під час першої зустрічі: «Це не я, пане президенте! Це – хлопці з Донбасу». //facebook-ua.info

Відтак, цинізму російських керманичів немає меж. Вони проголошують одне, а насправді роблять зовсім інше. В окупаційних формуваннях на Донбасі російські кадрові військові складають близько третини особового складу.

Г.Тука, заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій України: «Це приблизно, за різними оцінками, 30% від комбатантів, які знаходяться на території України. Решта 30% - це так звані «козачки» і різного роду угруповання, які часто ніким не контрольовані. І 30% - це залишки громадян України, які зі зброєю в руках продовжують воювати проти української влади». //rbc.ua

Втім, уже навесні так звані «армії» самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» можуть перестати існувати як такі, оскільки до того часу остаточно деградують. Так вважає російський найманець Іслам Суєтін, який раніше воював на Донбасі. Кадирівець підкреслив, що уже зараз воювати за «рускій мір» на Донбасі ніхто з місцевих бойовиків не хоче, відтак так звані «армії» відчувають гостру нестачу особового складу. Російський найманець констатує, що бойовики втрачають свої позиції на Донбасі одну за одною, а окуповану «ДНР» Горлівку українським військовим вже добре видно і без бінокля.

Кадирівець вважає, що якщо до весни ситуація в так званих «арміях» самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» не зміниться, то на допомогу, аби не втратити остаточно залишки окупованого Донбасу, «ДНР» і «ЛНР» змушені будуть кликати на Донбас кадрові російські війська, оскільки до того часу підрозділи бойовиків деградують і остаточно втратять боєздатність.//amn.com.ua

 

3) 23.01.2016 опозиційний російський екс-депутат І.Пономарьов зробив заяву, у якій відображена справжня суть поведінки багатьох з тих, хто називає себе «другом України», але при цьому відстоює інтереси Кремля (можливо мимоволі).

«И если Украина хочет вернуть эти территории (в чем я до конца не уверен, честно говоря), то надо лидерам этих боевиков найти место в украинской системе государственности. Да. Так же, как мы это сделали в Чечне. Нет другого способа остановить войну - либо их убить, либо купить. Вы же понимаете, что крыса, загнанная в угол, будет драться до последней капли крови. Россия их к себе не возьмет", - отметил И.Пономарев. //censor.net.ua

КОМЕНТАР: іншими словами, Пономарьов заявив, що без прямих переговорів з ватажками «ЛНР/ДНР» конфлікт на Донбасі не вирішити.

Насправді це, те, що Кремль намагається нам нав’язати з самого початку Мінського процесу – прямий діалог Києва з терористами. З огляду на той факт, що і Плотницький і Захарченко повністю підконтрольні Москві, то прямий діалог з ними нібито зніме частину відповідальності з Росії за події на Донбасі, мовляв «Москва тут ні до чого, сторони конфлікту – Київ і Донбас, ось вони навіть про щось вже домовляються». Цього Кремль і прагне – зобразити себе «посередником» у «конфлікті між «Л/ДНР» та Києвом».

Це ідеальний для Кремля сценарій – це і легітимізація кремлівських маріонеток, і зняття відповідальності з РФ за її агресію, і навіть контроль з боку Москви над політичними процесами в Україні за допомогою тих, кому І.Пономарьов пропонує «знайти місце в українській системі державності». Може їм ще право вето дати у питаннях національної та зовнішньої політики?!

Щодо слів : «…так само, як ми це зробили в Чечні»

Як зазначає портал «Інформаційні війська України»:

а) Чечня воювала проти російської окупації, за свою незалежність. Але ніякий Донбас проти України не воює, там воюють російські військові і російські найманці, вони керуються, забезпечуються і фінансуються Кремлем, вони використовують тисячі одиниць російського озброєння та артилерії. Йде військова окупація Росією частини Донбасу, а не «конфлікт між Києвом та Плотницьким із Захарченком».

б) «Купити» Плотницького і Захарченка звичайно можна, але це абсолютно марна справа, оскільки вони лише маріонетки Кремля, і якщо підуть проти волі Москви, то їх відразу ж ліквідують, як це було з цілою низкою польових командирів. В результаті Кремль призначить нових ватажків терористів, які будуть бездоганно виконувати його волю…

Також, у цьому контексті пригадуються слова І.Геращенко, Першого заступника Голови Верховної Ради України, яка ще у червні 2016 року написала на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук»: «…РФ - ніякий не посередник, а учасник і розпалювач конфлікту. У Мінських угодах немає таких абревіатур як «ДНР» та «ЛНР», там є окремі райони Донецької і Луганської областей, тому ніяких прямих переговорів із терористами не може бути. Київ готовий до діалогу з Донбасом, але з легітимно обраною владою, яка має бути обрана за українським законодавством, а вибори повинні пройти за стандартами ОБСЄ».