На початку весняної пори ми вшановуємо Великого Кобзара, світоча українського народу Тараса Шевченка. 9 березня минула 202-а річниця від його дня народження, а 10 березня – 155-і роковини смерті. Ці дві дати – світла і трагічна – в уяві кожного токмачанина переплітаються у вінок синівської любові до нашого духовного батька, людини-велета, котра все життя поклала на вівтар служіння своєму народові, його захисту й возвеличення. Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові.
З нагоди цієї визначної дати 9 березня біля пам’ятника Тарасу Григоровичу відбувся мітинг-пам’ять «Уклін та шана Кобзарю». На урочистому заході були присутні: радник міського голови Сергій Степура, голова Запорізької обласної організації Політичної партії «Наша Україна» Володимир Тарасенко, який був ініціатором встановлення та перенесення пам’ятника-бюсту Т.Г. Шевченку, депутати міської ради, керівники організацій та підприємств, працівники виконкому, вчителі та учні шкіл, ліцею, технікуму та інші токмацькі активісти. Ведучими традиційно були: депутат міської ради Валерій Шаповал та працівник сфери культури Ольга Санець. Також на мітинг прийшли учасники акції «Свободу Надії» на підтримку української льотчиці Надії Савченко.
У своєму привітальному слові Сергій Степура відзначив, що в такий нелегкий для України час варто пам’ятати про постаті, що об’єднують, серед яких і Тарас Григорович Шевченко. Ім’я великого Кобзаря токмачани часто згадують і будуть згадувати, бо він подарував нам безцінний скарб. Цей скарб – його чудові твори, в яких струменить любов до Батьківщини та турбота про її майбутнє.
Володимир Тарасенко розповів про ідею перенесення пам’ятника: «Так, я є засновником цього пам’ятника, і весь цей час у мене було дуже велике бажання перенести його. Адже не личить нашому Кобзареві стояти в тому місці, де після кожних святкувань у місті ми бачили біля пам’ятника сміття, розбиті склянки. Нерідко нівечили скульптуру, обмальовували нецензурними написами, тому не раз доводилося реставрувати. Я вдячний міському голові Ігорю Котелевському, який підтримав мою ідею, перенісши пам’ятник-бюст ближче до будівлі виконконкому та взявши його на баланс. І тепер він, як вартовий, буде стояти на новому гідному місці на сторожі порядку та справедливості».
Вчитель української мови ЗОШ №5 Ірина Козачок розповіла про творчий спадок Кобзаря. Вся творчість Тараса Шевченка пронизана гарячою любов’ю до рідного краю. Його думи та полум’яне слово відображали прагнення трудового люду до кращої долі.
Дуже чуттєво та проникливо учні зачитали вірші Шевченка, слова яких зігрили та збадьорили присутніх.
Потім відбулася церемонія покладання квітів до пам'ятника Тарасові Шевченку.
Отже, Великий Кобзар став знаковою особистістю не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. Тому навіть через віки не міліє, а прибуває джерело людської шани та поваги до нього. Тож нехай святе поетове слово об’єднає всіх токмачан, незалежно від їх поглядів і переконань, задля щасливого майбутнього нашого міста.
Пам’ятаймо заповіт Траса Григоровича Шевченка бути єдиною дружньою родиною!
Олена Повещенко
